неділю, 7 грудня 2008 р.

ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ЛЬВІВСЬКОГО ВИДАВНИЦТВА «СВІЧАДО»



Люблю книгу, зокрема нашу, рідну… І на папері (більше) і в електронному варіанті (менше). Справа полягає в тому, що я б хотів поділитися з вами своїми міркуваннями щодо такого знаного сучасного видавництва як «Свічадо». Його символом є неначе запалена свічка замість літери «і» у слові «Свічадо». Великий тлумачний словник сучасної української мови подає, що слово «свічадо» в поетичному сенсі означає насамперед дзеркало; образно – підвісний підсвічник для свічок… Та менше з тим.
Гарні виходять у світ книги з його, так би мовити, лона. На різну актуальну тематику. Є чимало перекладів з іноземних видань. Відчувається нахил до психології… Директор цього видавництва п. Богдан Трояновський, по-моєму, сам психолог за спеціальністю. Не бракує і в мене свіжих книг видавництва, подібно як і видавництва «Місіонер» та й інших, не лишень релігійних.
Все нібито й добре, якби не одне «але». Однак наголошую: це тільки моя приватна думка, що теж має право на існування. Можливо, хтось і її візьме до уваги, насамперед із працівників «Свічада».
Як декому відомо, видавництво спирається строго протягом тривалого часу на «Український правопис. Проєкт найновішої редакції» Інституту української мови НАН України, 1999 року… Ще не затверджений і досі (!!). Хоч на дворі вже маємо наближення 2009. Отже, майже 10 років опісля.
Я не є великий філолог, проте певні мовні речі вивчав, знаю. Не всім відомо, що то за «проект», бо ж не кожен з ним докладно ознайомлений, особливо той, хто далекий від проблем рідної калинової мови, філології загалом. «Свічадо» користується тим, що ще не затверджено, не знайшло повністю підтримки у вищих навчальних колах України. Тому що думки щодо цього правописного питання розділилися. Є свої нюанси. Не знаю, може я не цілком уважний, але не стрічав наразі чогось подібного у виданнях інших україномовних видавництв, зокрема таких слів як «инший», «иноді», «инколи», «иноді», «индик» тощо. Якось навіть в усній формі трохи ріже слух і дуже незвично в сучасних умовах читати. Мені. Коли це незагальноприйняте. А треба ж інколи цитувати у працях з книг «Свічада». Ще «соли», «любови», «благодати», «радости» і т. д. трохи може бути. Але то «инше»…
Проводжу аналогію: якби то виглядало коли б якийсь державний закон, який ще б не було ухвалено (і хто-за чи було б) дехто собі почав виконувати, думаючи, що це може пришвидшити його ухвалення-прийняття, для прикладу? Як на мене, певною мірою, смішно й не серйозно! Навіщо бути «білою вороною» в цьому плані, коли можна зачекати разом з багатьма? Терпеливість, то немала річ…
Сумніваюся, що цей мовний проект («проєкт» за проектом 1999 р.) буде ухвалено. І маю на це певні причини. Не знаю наскільки це так, розповідали люди, що ще раніше перед своїми президентськими виборами до Львова (Львівської політехніки) приїжджав з «місією» В. Ющенко. Мав, звичайно, розмову з викладачами, студентами. І обіцяв, що якщо він стане президентом, то затвердить цей проект (групи вчених). Але В. Ющенко багато чого обіцяв, та небагато чого виконав, на жаль. І зараз вже буде мало не п’ять років з того часу. Хіба справдилося? Думаю, йому зараз цілком не до того… Хоча знаходить час для нагородження на державному рівні Ірини Білик, Сердючки, Поплавського…
І ще одне наостанок. «Свічадо» робить переклади теж і з протестантських видань. Теми, направду, потрібні, доречні, особливо для нашої часто дезорієнтованої у духовному значені молоді. Признаюсь – одного разу купив я чергову книгу в кіоскові, неподалік видавництва, поруч студитського храму св. Михаїла. Інколи йду до недалекого від видавництва «свічадівського» магазину. Книга під назвою «Не залишайте свої мізки (хоч з погляду літературної мови в назві більше б пасувало саме «мізків», у род. відмінкові. – Авт. ) біля входу або Інтелектуалам вхід НЕ заборонено». Важливе молодіжне видання, так звані свідчення на користь християнства протестантських авторів Джош Мак-Дауелла та Боба Гостетлера. Якщо чесно, Джош Мак-Дауелл мені імпонує, тому що я вже прочитав ряд його книг, близьких для людської дійсності, наших болючих проблем.
Автори-протестанти спростовують різноманітні міфи, пов’язані з християнством, посилаючись неодноразово на св. Письмо. А це міфи про Бога, Ісуса Христа, Біблію, воскресіння Спасителя всіх, релігію, про життя і щастя… Корисні речі.
Проте в контексті «Ісуса-мрійника» − у спростуванні міфу про Ісуса, який витає десь на хмарах, мене вразило наступне. Пишуть ці християнські автори: «Він знав (тобто Ісус. – Авт.), що означає мати сім’ю. У Нього були молодші брати й сестри, відповідальність за яких після смерті Йосипа повністю лягла на Його плечі. Він добре знав, що означало одягати дітей та намагатися збити ціну, купуючи товар на ринку…». Дивна появляється тут ситуація. Хочу зазначити, що чогось подібного немає в Біблії у безпосередньому вигляді. Я ніколи не зустрічав. В Католицькій Церкві питання про братів-сестер Божого Сина давно вирішене. Відомо ж, що рідних Він не мав ніколи. Для Нього були чи не всі братами-сестрами у Ньому Самому, хто чинив небесного Отця… Так, протестанти часто стверджують, що Марія як жінка також мала й інших синів і дочок, крім Ісуса. Але насправді так не було. Якби вони існували, то про них, мабуть, згадалося б конкретніше і на хресті в останню хвилину свого земного життя Ісус якраз не поручив би Марію (Богородицю) своєму учневі Іванові… Так навчає наша Вселенська Церква. Таке я купив там… Без жодних пояснень. Бізнес бізнесом, але над певними речами має чувати церковний цензор. Щоб непорозуміння на релігійно-читацькій ниві меншали, а не зростали часами.
Прошу вибачення у вельмишановних працівників «Свічада», якщо, можливо, трохи не так висловився. Просто ще раніше хотів порушити ці проблеми, особливо що стосуються не визнаного «Українського правопису. Проєкту найновішої редакції» Інституту української мови НАН України, 1999.
Мова ж рухається вперед… Невже українське населення (всі ЗМІ зокрема, видавництва) схочуть повернути до життя Правопис української мови далекого 1929 р.? Може, й те, що ми маємо зараз (як спілкуємось-пишемо) дещо нам накинули неукраїнці, але воно вже відфільтрувалося, прижилося, дещо відсіялось… Чимало мовних новоутворень ще попереду.
Як офіційно компетентної вченою радою затвердять, то тоді будь ласка…